Абітурієнт Каразiнського унiверситету

16 січня стартував масштабний онлайн-марафон для вступників «Відкрий для себе Каразінський!». Це новий формат традиційного для університету дня відкритих дверей. Попри всі карантинні обмеження цей захід дав змогу подивитися на студентське життя та життя факультетів більш детально. Наприклад, що ви знаєте про факультет, назва якого майже офіційно закінчується фразою «і всього хорошого»? А чи знаєте, де бере початок Білий і Блакитний Ніл? А гуглили коли-небудь, що таке «плакор»? Чи може знаєте про найромантичніших студентів університету?

Якщо на ці питання ви поки що не маєте відповіді, то пропонуємо вам неабиякий лонгрід. Але не турбуйтеся про довжину історії. Адже мова буде йти про факультет геології, географії, рекреації та туризму. І розкажуть про нього декан Віліна Пересадько і студент-магістрант Святослав Дмітрієв.

Дізнатися про особливості вступу у 2021 році та отримати відповіді на свої питання ви зможете під час онлайн-зустрічі на онлайн-марафоні «Відкрий для себе Каразінський!». Факультет ГГРТ чекає на вас 24 січня о 13:00  на ютубі, у фейсбуці, інстаграмі. Реєстрація за посиланням.

Ну що, почнімо?

Трішки історії

Факультет, який подекуди називають геофак, веде свій відлік від початку заснування університету. Відповідно до першого Статуту в університеті було організовано чотири кафедри, і серед них — кафедра фізики, географії і статистики. А ще через рік викладачі університету, переважно зі своїх приватних колекцій, створили кабінет мінералогії та геогнозії.

У більш звичному для нас вигляді геолого-географічний факультет сформувався у 1961-му році. У 70–90-х роках починає стрімко розвиватися й набирати обертів туристична сфера. Віліна Пересадько розповідає: «1 листопада 2014 року ми вирішили, що факультет називатиметься саме “факультет геології, географії, рекреації та туризму”. І колись на Вченій раді ректор Віль Савбанович, називаючи факультет, назвав нас факультетом геології, географії та всього хорошого, бо абревіатура в нас таки складненька. От звідти й закріпилася за нами така назва — факультет всього хорошого».

Кого готує факультет?

Зараз до складу факультету входить п’ять кафедр — дві географічного та три геологічного спрямування, шість лабораторій, які забезпечують навчальний процес за трьома спеціальностями. Наявні десять освітніх програм бакалаврату, десять — магістратури, які в більшості продовжують програми бакалаврату, одна — для підготовки докторів філософії (PhD).

«Коли читають, що це Каразінський університет, роботодавці розуміють — це бренд, за яким стоїть фундаментальна всестороння освіта, яка дозволить тобі бути як риба у воді будь-де»

Традиційно саме на цьому факультеті проходить підготовка географів, геологів та освітян. А тепер разом із Віліною Анатоліївною та Святославом розглянемо кожну програму окремо:

Спеціальність 014.07 Середня освіта (географія)

«Почну із найстарішої й найновішої спеціальності одночасно. Чому так, бо факультет завжди випускав висококласних викладачів географії у різних її напрямах. На початку кожного року мені постійно телефонують директори шкіл і кажуть, що їм потрібен вчитель географії. Наші студенти працюють у школах уже з третього курсу! Підготовку вчителів ведемо за двома основними напрямами. По-перше, апріорі всі студенти можуть працювати в різноманітних туристичних організаціях, гуртках тощо. По-друге, робимо акцент на два основні географічні напрями підготовки: на економічну географію, або на фізичну, тобто ближче до природознавства», — розповідає декан факультету.

Спеціальність 106 Географія

«Це традиційна спеціальність, утім у 2015 році географія зникла з переліку наук, — ділиться Віліна Анатоліївна. — Назвали її “науки про Землю”. Географи з усієї країни дуже довго працювали, щоб відновити географію. Тепер існує така колізія: у нас є спеціальність і “Науки про Землю”, і “Географія”. Вони навіть мають один і той же предмет і об’єкт дослідження. Таке буває. Але, як то кажуть, ми не розгубились. Оскільки традиційно на факультеті сильна соціально-економічна географія, фізична географія і картографія, то ми відкрили ще чотири освітні програми:

• Географія рекреації і туризму. Програма зовсім не йде врозріз із тією, що пропонує факультет міжнародних відносин нашого університету. В основному, навпаки, ми відкривали її для спеціалістів внутрішнього туризму. Але за ці роки база підготовлена така велика, що наші випускники вже давно вийшли за межі України та працюють у Європі в туристичних агенціях, Азії, навіть в Бразилії є вихованці факультету.
• Економічна, соціальна географія та регіональний розвиток. Це майбутні фахівці з логістики, зовнішньоекономічної діяльності, соціального захисту, територіального планування та регіонального розвитку, які можуть працювати в науково-дослідних організаціях і владних структурах — від територіальних громад до Верховної Ради України. До речі, саме за цією програмою у нас на факультеті найвища академічна мобільність. Щороку студенти за програмою Erasmus+ мають змогу пройти стажування в Іспанії, Естонії, Румунії, Німеччині.
• Картографія, геоінформатика і кадастр. Дуже популярний напрям. Річ у тім, що ми набираємо студентів на неї три роки, а кількість місць постійно збільшується і збільшується. Ще жодного разу не було так, щоб ми не набрали на цю освітню програму. Найвищий рейтинг серед абітурієнтів, найвищий прохідний бал, дуже сильні студенти. Власне кажучи, це та освітня програма, яка на 100% працевлаштовує випускників. Є лише один недолік, вони закінчують бакалаврат, а в магістратуру не йдуть, бо працюють уже з третього курсу. Святослав не дасть збрехати, — говорить жінка та посміхається. — Дуже багато картографів у нас працюють у військових організаціях. Наприклад, у Харкові є військова частина картографічна, то вона десь на 50% укомплектована нашими студентами. Вони вже там начальники, підполковники. Багато випускників працюють у торгово-виробничих організаціях, які є основними дилерами геодезичної продукції. Також наші вихованці працюють у відомих школярам видавництвах географічної літератури: ДНВП “Картографія”, “Основа”, у видавництві “Ранок” тощо.
• Фізична географія, моніторинг і кадастр природних ресурсів. Святослав навчався на бакалавраті за цією програмою. Це фахівці в галузі моніторингу природних ресурсів, вони працюють у землевпорядних і природоохоронних організаціях. Наприклад, наш випускник Олександр Баришніков, він працює в науковому відділі НПП “Дворічанський”. Велика кількість випускників факультету працюють у приватних фірмах з надання послуг з моніторингу, оцінки земельних ресурсів», — розповідає Віліна Анатоліївна й передає слово випускнику.

«Я зараз працюю в невеличкій британській компанії, ми займаємося моніторингом біоелектростанцій. Багато моїх знайомих працюють закордоном, і у нас, переважно, у туристичній сфері. Також викладачами в школах, але є й ті, які працюють уже у ЗВО. Хочу підтвердити, що наша спеціальність є дійсно популярною, але не стільки спеціальність, скільки знання, які ми тут отримуємо. Навіть, якщо ти не маєш вузькопрофільних навичок, але в тебе написано в дипломі “Географія”, то тебе візьмуть. Адже коли читають, що це Каразінський університет, роботодавці розуміють — це бренд, за яким стоїть фундаментальна всестороння освіта, яка дозволить тобі бути як риба у воді будь-де», — запевняє хлопець.

Але повернімося до освітніх програм, бо це ще не все.

Спеціальність 103 Науки про Землю

«В Україні немає жодної геологічної організації, де б не було залучено випускників факультету. Вони навіть працюють в Африці, Азії, Північній Америці, не просто інженерами, а керівниками проєктів»

За словами Віліни Пересадько, традиційно сильна на факультеті геологія. Наразі це такі програми:

• Геологія — пошук і розвідка корисних копалин. Декан з гордістю говорить, що в Україні немає жодної геологічної організації, де б не було залучено випускників факультету. Вони навіть працюють в Африці, Азії, Північній Америці, не просто інженерами, а керівниками проєктів.
• Прикладна гідрогеологія. Це напрям геології, без якого неможливо уявити життя суспільства, через 20 років — це буде один з основних напрямів у геології. Адже без корисних копалин можна буде обійтись, а без води — ні.
• Геологія нафти і газу. Ця спеціальність не потребує окремої реклами. Робота є завжди, у Харківській і прилеглих областях зосереджено найбільші поклади нафти та газу в Україні, тому тут не варто перейматися. «До речі, — розповідає Віліна Анатоліївна, — директор Інституту природних газів у Харкові — це випускник нашого факультету. Кожного року там працевлаштовують наших випускників, адже для нашого регіону це дуже розвинена структура».
• Інженерна гідрогеологія. Випускники цієї спеціальності найчастіше потрібні в будівельних організаціях. Жодне будівництво не починається доти, доки не досліджено геологію тієї чи іншої місцевості, і головне — динаміка підземних вод. Також працюють інженери-гідрогеологи в проєктних організаціях. Цю спеціальність факультет теж відродив, і класичний університет знову зміг випускати інженерів.

Про початок Білого і Блакитного Нілу

«В Україні залишилося всього два доктори наук з палеонтології, і один з них — наш Андрій»

«Додам, що в нас є окремий Інститут геології нафти і газу. А що основне в освіті — це геологи-практики. У нас, наприклад, викладає колишній директор Інституту природних газів, також працює відомий гідрогеолог професор Василь Суярко. Анатолій Лур’є — автор технології довидобутку. Саме він запропонував такий метод, який може поновити роботу свердловини й продовжувати отримувати газ у не меншій кількості, ніж було на початку. Працює професор Іларіон Височанський — гуру в галузі нафтогазової геології. Він автор технології геологічних пасток, — перераховує декан. — Професор Ігор Черваньов — доктор технічних наук з геодезії. Це людина, що запропонувала методику, за допомогою якої відкрили Ведмеже родовище — одне з найбільших родовищ газу Західного Сибіру. Далі йдуть два наймолодші доктори наук в Україні. Перший — завідувач кафедри гідрогеології доцент Ігор Удалов. Другий — завідувач кафедри геології Андрій Матвєєв. Він займається палеонтологією й стратиграфією. До речі, в Україні залишилося всього два доктори наук з палеонтології, і один з них — наш Андрій. Палеонтологія вимагає серйозних досліджень і польових робіт, а в нас у країні, на жаль, найчастіше працюють фанати. Тобто, якщо дивитися в плані забезпечення викладацьким складом, то я вам хочу сказати, що жоден класичний університет України не має такого комплекту професіоналів широкого профілю», — розповідає Віліна Анатоліївна.

«Якщо дивитися в плані забезпечення викладацьким складом, то я вам хочу сказати, що жоден класичний університет України не має такого комплекту професіоналів широкого профілю»

«У нас працює гідрометеорологом праправнучка Єгора Ковалевського — Зоя Андріївна Ковалевська. Її відомий предок, свого часу, на прохання правителя Єгипту Мухаммеда Алі прибув до країни для пошуку золота. Але він відкрив не тільки золото, а й уточнив джерела Білого і Блакитного Нілу, відкрив ряд приток цієї річки, які до цього були невідомі, та склав карти значної частини Африки. Ми тепер говоримо, де бере початок Білий і Блакитний Ніл — у Харківському університеті.

Іноді, — продовжує Віліна Анатоліївна, — я не уявляю наш факультет без таких викладачів. Знаєте, як вони проводять свої відпустки? Зі студентами на практиці в печерах. Їм це в задоволення. Ось така в нас специфіка факультету».

Про оптимізм, замішаний на романтизмі

«О, це питання, до якого я підготувалася найкраще! — з посмішкою говорить Віліна Пересадько. — Про родзинки факультету. Я виділила такі:

1. Глобальні й глибокі знання про світ як систему. Не можемо ми вивчати просто ґрунти. Ми вивчаємо їх у комплексі з атмосферою, кліматом, рослинністю, ландшафтами, геологією тощо, адже ніщо не існує саме по собі.
2. Оптимізм замішаний на романтизмі, певна безшабашність і віра у краще.
3. Дружба — міцна, перевірена, на все життя.

«Тут залишився дух старого, класичного та водночас сучасного університету»

Про романтизм і факультет. Нещодавно в нас був захист магістерських робіт. Він проходив очно з дотриманням усіх карантинних умов, — студенти дуже хотіли останній навчальний день провести в стінах університету. Після закінчення захисту, уже ввечері, одна з випускниць, Інна Куценко, написала в інстаграмі про своє враження від навчання: “Знаю точно, це було цікаво. Якби не навчання тут, то малоймовірно, що я б прожила в польових умовах понад місяць чи два тижні погуляла в Карпатах (при цьому ми могли за день пройти не один десяток кілометрів), чи укладала б карти, які реально можуть допомогти. Ніколи б не змогла повірити, що більше 20-ти дівчат можуть прожити в одній кімнаті місяць, а 5 осіб і ноутбук можуть заночувати в одномісному наметі”. Ось це людина написала одразу після захисту, а чим далі з часом, тим ностальгія за факультетом збільшується.

Наприклад, коли в університеті вперше було організовано День випускника, сюди приїхали ті, хто закінчив наш факультет у 1961 році. Уявіть собі — їх випуск був 60 років тому! А у нас на факультеті є унікальна аудиторія — 4-71 — ми намагаємося під час ремонтів залишити її автентичною. У цій аудиторії збереглися меблі, які замовляв ще перший завідувач кафедри фізичної географії — професор Андрій Краснов, а це початок минулого століття. Я не знаю, як вони збереглися, але ми їх відреставрували. І коли до нас приїжджали всі ці випускники, вони плакали. Тут залишився дух старого, класичного та водночас сучасного університету», — із захопленням розповідає жінка.

Святослав додає, що ще однією важливою родзинкою факультету є практики. І про них ми поговоримо далі.

Унікальні Гайдари, Карпати та не тільки

Студент вийшов на практику, що він вже знає? Спочатку окремі компоненти в теорії: клімат, рослинність, ґрунти, геоморфологію, гідрологію. На практиці він уже формує ландшафт за цими п’ятьма складовими за допомогою безпосереднього спостереження з приладами та інструментами. Але де він це робить?

На перші польові практики географи їдуть у Гайдари — це унікальна місцевість у мікрокліматичному відношенні. Це плакор — найвища частина Харківської Швейцарії. «У нас закладена ціла низка точок, де проводять мікрокліматичні спостереження за погодою та кліматом. Ми також маємо стаціонарну метеорологічну станцію. Спостереження на ній проводять уже протягом 40 років. Змінювати розташування не можна, оскільки ми втратимо цю лінію безперервності. Ми також робимо ґрунтові розрізи, переріз дна річки. І якщо ми раніше робили це вручну, то зараз у нас є робот, який дає можливість більш точно визначити рельєф дна, — розповідає декан. — Хочу вам сказати, що ми вже встановили деякі виправлення, які треба робити на картах. Окрім офіційних практик, наші студенти організовують експедиції вихідного дня. Вони зриваються, їдуть у Гайдари, проводять дослідження, а заодно прибирають у лісі».

Студенти-геологи практикуються на базі лабораторії геофізики і георозвідувальної справи, що в селі Кам’янка Ізюмського району. Ще у 70-х роках геологічна служба віддала університету цю лабораторію. Це велика територія з ангарами, де є техніка для буріння, від найпростішої свердловини (до 10 метрів для інженерних вишукувань) до установок, що можуть бурити на глибину до 800 метрів. Це територія унікальна в геологічному сенсі. «Наші геологи знайшли там кістки динозавра, і вже кілька років поспіль вони працюють над ними, щоб безпечно вилучити із землі», — каже Віліна Анатоліївна.

«Маємо також можливість організації унікального навчально-наукового полігону. За підтримки університету, облради, НАТ “Нафтогаз” і Мінекоресурсів було виділено 5 000 гектарів землі — частина Ізюмського і Балаклійського районів. Це унікальний полігон не тільки в межах України, а й світу»

«На цьому полігоні ніхто без дозволу університету не може будувати, робити розвідки, видобувати газ чи нафту, це тільки для наукових досліджень. На цій території заплановано організацію першого в Україні геопарку. Це фактично заповідна територія», — зауважує декан.

«Практика в Карпатах — зовсім інші географічні й геологічні умови, це не екскурсія, а дослідження. Коли наші студенти та працівники звідти повертаються — це купа мішечків, папірців, зразків, усе загорнуто, підписано і бережеться як зіниця ока, — розповідає Віліна Пересадько. — Наступна практика на третьому курсі — виробнича. Ми постійно прагнемо розширити її терміни, щоб вона була місяці три. Адже це єдина практика на бакалавраті. В освітян по-іншому, у них багато короткострокових практик: пасивні, активні тощо. А от що стосується виробничої, то як правило, студенти проходять практику там, де вони будуть писати диплом. Геологи — в Інститут нафти і газу, гідрологи — у приватних організаціях, в управлінні екології, географи — у турфірмах, школах, аеропортах на метеорологічній станції. До речі, нещодавно в нас там проходили практику дві студентки, а потім залишилися працювати. Як правило, після виробничої практики студент, який проявив себе, працевлаштовується.

З третього курсу в нас є стажування за кордоном. Не для всіх, але кожного року два-три студенти точно. Часто тут отримують ступінь магістра, а потім їдуть в аспірантуру в Європу (Німеччину, Велику Британію), дехто їде в США. Часто їдуть парами, це чудово», — з посмішкою додає декан.

Про спорт

Не секрет, що польові дослідження вимагають суттєвої фізичної підготовки. За словами Віліни Анатоліївни, на кожну виїзну практику зі студентами їде викладач з кафедри фізвиховання. Спорт для студентів — це футбол з місцевими, мініфутбол, волейбол, плавання і кожного ранку зарядка о 6:00. Зарядка обов’язкова! І лише потім сніданок, а вже о 8:00 всі в полі.

У мініфутболі факультет має значні успіхи, особливо, коли його випускник Ігор Шишка став тренером університетської збірної. Минулого року спортсмени в Португалії на чемпіонаті з мініфутболу завоювали срібло. «Хлопці в нас люблять займатися і силовими видами спорту. Максим Злобін — наш випускник, переможець Чемпіонату Європи з кікбоксингу. Валентин Сипавін — випускник 2005 року, навчався на вчителя географії, а зараз працює директором фірми “Alpomania”. Тричі водив екскурсії на Еверест, зараз проводить тури в пустелі Атакама», — розповідає Віліна Анатоліївна. «А дівчата стріляють з лука і займаються чирлідингом», — додає Святослав.

Компас — це атрибут заради сміху

Хоч як гарно не розповідай, але варто погодитися, що часто уявляють випускника геолого-географічного факультету за таким шаблоном: брутальний чоловік з рюкзаком, компасом на зап’ясті та в стоптаних чоботах. Зараз ні. Віліна Анатоліївна запевняє: «Уявіть собі хлопця чи дівчину з рюкзаком — це мастхев, у ньому мінімум речей, але обов’язково ноутбук. У ноутбуці всі програми: від звичайного офісу до останньої версії програми “ArcGis”, добре, до передостанньої, без цього нікуди. У руках GPS, хоча б у смартфоні. Компас — це атрибут, данина традиціям і самоідентифікація особи, що вивчає Землю. Це абсолютно оптимістична людина. Відстань не проблема. Проблема не проблема. Це дуже креативні люди. Вони бачать якусь річ, і якщо вони не вигадають їй кілька призначень — ця річ їм не потрібна. Я бачила, як мої студенти зі швидкістю звуку накрили стіл у польових умовах, і, не маючи жодної ложки, всі їли суп. На нашому факультеті ці два місяці життя в полі змінюють особистість. Вони не бояться НІЧОГО, вони пристосовані ДО ВСЬОГО», — з гордістю розповідає жінка.

«Зараз на всіх кафедрах ми поставили таку мету — сучасні технології. Наприклад, кафедра фізичної географії, у них усе програмне забезпечення нове й ліцензоване»

«Програми, які коштують мільйони, вони в них безкоштовні. Чому? Це все конкурси. — розповідає Віліна Пересадько. — У нас на факультеті існує свій специфічний мікроклімат. Наприклад, наші студенти виграли в конкурсі, але замість того, щоб отримати гроші, вони обрали комп’ютери з програмним забезпеченням. Був конкурс “Геокома”, коли ви [звертається до Святослава] отримали доступ до супутникових знімків високої якості й роздільної здатності. Цей конкурс студенти теж виграли. Вони нічого не взяли собі, а віддали все на кафедру. Наразі все це у вільному доступі. Геологи взагалі працюють з французькими геологічними ІТ-компаніями. Вони організували собі комп’ютерний клас — зібралися комп’ютерні організації, викладачі, які працюють у тих організаціях і в нас, за сумісництвом, та передали на кафедру робочу станцію. За грантом чудову апаратуру закупила компанія “Шелл”. Ось так це працює».

Святослав додає, що окрім навичок роботи з різними програмами, незмінною залишається мова, яку треба знати на гідному рівні: «У нас є Європейська географічна та екологічна асоціація, до якої входять студенти з усіх країн Європи. Асоціація щороку проводить конференцію в одному з міст Європи, куди приїздять усі делегації з країн-учасниць. Вони обговорюють різні питання — від кліматичних змін, економічних систем до проблем видобутку корисних копалин тощо. Усе це англійською мовою. До речі, два роки тому наша команда була в європейській п’ятірці кращих за активністю. З факультету до неї входять майже 40 осіб, і ця структура дуже організована. Важливо те, що студенти можуть їздити за обміном один до одного. У нас були обміни з Віднем, Берліном, Будапештом тощо. Ці візити допомагають підтримувати рівень володіння мовою. Але, знову ж таки, це ініціатива самих студентів», — розповідає магістрант.

Запрошення — це перша інтрига!

«Зараз ще готуємо нову спеціальність у магістратурі — “Гемологію” — це наука про дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння»

Раніше, коли двері університету дійсно були відкриті для всіх охочих завітати, різні факультети намагалися якомога яскравіше показати себе. Хтось робив досліди на очах абітурієнтів, хтось майстрував різні цікавинки, а факультет усього хорошого — інтригував. «Звісно, у нас немає дослідів, які ми можемо яскраво продемонструвати, розповідає декан. — Але чи бачили ви на власні очі, як створюють карту? Коли-небудь дивилися на мінерали в мікроскоп? Торкалися порід, по яких ходили динозаври?

Колись з ректором Вілем Савбановичем спускаємося з шостого поверху. Вечір, мабуть, годин сім. У коридорах темно. Аж раптом світло. Бачимо, а там геологи в лабораторії вдивляються в мікроскопи, і купа ящиків навколо. Ректор запитує в мене, чого це вони досі сидять. Я ж відповідаю, що студентів не розженеш. Ось він підходить, бере якийсь зразок у руки. А викладач Андрій Матвєєв говорить йому: “Вілю Савбановичу, йому три мільйони років”. Він одразу поклав його на місце», — згадує Віліна Пересадько.

«А зараз ще готуємо нову спеціальність у магістратурі — “Гемологію” — це наука про дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння. Ми і стажування пройшли, і школа в нас вже напрацьована. Маємо низку викладачів, які спеціалізуються на цьому. Ви б бачили їхні лекції та презентації. Я, коли зустрічаю Ірину Колосову, просто шаленію від тих прикрас, які вона сама робить. Вона проводила семінари в нас. Це дві години чистого задоволення. Уявіть собі, вона спочатку розповідає, а потім пускає матеріал по аудиторії. Ось, наприклад, про бірюзу. Різні види в коробочці, прикраси з цього каменю. Будь-який мінерал — це безцінні знання», — із захватом розповідає жінка.

«До речі, у нас є запит від митниці та від ювелірних фірм, переважно закордонних, але й наших. Так от, їм не вистачає саме геологічних знань. Наприклад, перевозять через кордон каміння. У необробленому вигляді не зрозуміло, чи це просто якісь брили, чи це дорогоцінні речі. Тоді й кличуть наших експертів».

За Конфуцієм

 «Треба жити за Конфуцієм і обирати спеціальність, яка є хобі. Тоді ти не будеш працювати жодного дня»

«Мама моя хотіла, щоб я навчалася на юриста. Або інший варіант — у м’ясо-молочному технікумі. Як добре, що вона погодилася зі мною, — ділиться своєю історією Віліна Анатоліївна. — Адже я не могла себе уявити серед гір м’яса й молока! Це просто жах. А юристом? Що сиджу й постійно риюся в паперах — ні, не моє це. Я за першою освітою аеролог. Вивчала верхні шари атмосфери. Зараз я займаюсь картографією, напевно, тому, що велике можна побачити здалеку. Що перше, що друге — для мене це не складно, оскільки я люблю свою справу. Треба жити за Конфуцієм і обирати спеціальність, яка є хобі. Тоді ти не будеш працювати жодного дня», — переконана жінка.

«Наша місія в іншому. Не обов’язково, щоб наш випускник став відомим, головне — порядним. Якщо він стане класним учителем, то не треба, щоб він був директором інституту чи бозна-ким. Він підготує тих, хто в майбутньому стане відомим. У цьому буде його цінність.

Той же Валентин. Як тільки практика, він одразу в гори, й усе як вітром здуло. Наші професори такого не терплять. А зараз Валік став відомим. Де б він не був, завжди присилає мені листівки з теплими словами. Зайдіть на його кафедру фізіографії, завідувач постійно забирає його листівки собі. У фейсбуці він виклав відео з Евересту, у якому він передав привіт рідному факультету й Віліні Анатоліївні. Я сиділа й плакала! Група в них дуже дружна була, унікальна», — згадує своїх випускників декан.

Каразінський у трьох словах

«Я думала над цим питання, — зізнається Віліна Анатоліївна. — Дім, молодість, старість. Дім, бо з 20 років я тут. Усе усвідомлене життя. Уся моя молодість тут. Тут я написала першу статтю. Тут я вийшла заміж і народила дитину. Тут я стала кандидатом наук, доктором, завідувачем кафедри, деканом. Дуже хочу зустріти старість тут. Іноді замовляю таксі й говорю: “В університет”. І мене дратує, коли починають запитувати: “У який?” Університет — один, а то все — інше», — відповідає жінка.

«Університет — це майбутнє. Кузня не лише кадрів, а насамперед особистостей»

Для Святослава університет, по-перше, це бренд. «По-друге, це мрія. Я з Харкова, тому з дитинства гуляю містом. Колись запитав у тата, показуючи на будівлю університету: “Це палац? А хто тут живе, король?” Батько тоді підтверджував та говорив, що цього короля звати ректор. Тому я з дитинства знав, що обов’язково прийду сюди. А ще університет — це майбутнє. Кузня не лише кадрів, а насамперед особистостей. Одного разу викладач нам сказав, що не треба підкорювати гори, треба підкорювати серця».

Поради абітурієнтам від факультету всього хорошого

Віліна Анатоліївна сміється й говорить, що підготувала лозунг:

«Якщо хочеш бути успішним — вступай до Каразінського! Якщо хочеш бути мобільним — вступай до Каразінського! Нічого не бійся та вір у себе. Якщо буде важко — Каразінський допоможе!»

Як сказав Святослав: «Ні додати, ні прибрати».

Пресслужба університету,
Маргарита ​Поденежна